Хто забруднює річку Дніпро в Києві — і як зупинити екологічну катастрофу

Ранок 13 травня для мешканців лівого берега Києва виявився не сонячним. І це стосувалося не лише погоди. Різкий, відчутний сморід у повітрі та маслянисті сірі плями, що розтеклися поверхнею притоки річки Дніпро, просигналізували про небезпеку. Небезпеку, що поєднується з бездіяльністю. Насамперед бездіяльністю тих служб і державних установ, які відповідають за захист довкілля, а особливо — головної водної артерії України.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Український сапер розробив екологічнішу й економнішу систему розмінування: вона вже на фронті

Адже таке зухвале порушення природоохоронного законодавства трапляється далеко не вперше. З 2019 року тема систематичного отруєння Дніпра топзабруднювачами стала резонансною. У відповідних публікаціях і медіа-розслідуваннях було встановлено, що якість води в більшості водойм Києва, м’яко кажучи, незадовільна або ж погана. Щороку в українські водойми скидається понад 2 млрд куб. м різних стоків, із яких третина — це неочищені скиди. Війна з Росією лише збільшила масштаби екологічних наслідків, пов’язаних із забрудненням водойм, зокрема в розрізі впливу на Дніпро та його притоки.

Як безкарність отруює

На лівому березі Києва, поблизу Русанівських садів, екоактивісти ініціативи #Харе_труїти_р.Дніпро та мешканці Дніпровського району Києва роками фіксують скиди промивних вод у Дніпро з колекторів ПрАТ «Київводоканал». Позапланова перевірка Державної екологічної інспекції в лютому 2020 року виявила серйозні порушення природоохоронного законодавства, а збитки для держави оцінили в більш як 16,3 млн грн. Це була перша масштабна перевірка за багато років. Її проведення стало можливим завдяки громадській активності, медійній увазі та петиції до президента.

Попри суспільний резонанс підприємство заперечувало порушення та посилалося на власний контроль якості. У відповідь на перевірки «Київводоканал» відмовив інспекції в подальшій запланованій перевірці, а від накладання штрафів йому вдалося «відбитися» завдяки судовому рішенню. Ба більше, «Київводоканал» подав зустрічний позов до Держекоінспекції через позапланову перевірку, фактично заблокувавши подальший моніторинг екологічної проблеми.

Натомість в антирейтингах Міністерства довкілля та природних ресурсів України й Державного агентства водних ресурсів неодноразово зазначалося, що «Київводоканал» є одним із найбільших забруднювачів навколишнього середовища.

Це не дивно, адже технології та інженерні рішення, що застосовувалися тут іще з 1960-х років, не зазнали суттєвих змін. Яскравим прикладом є сумновідома Бортницька станція аерації, діяльність якої десятиліттями отруює сотні тисяч мешканців найбільших районів столиці — Позняків та Осокорків. І навіть кредит Японії на реконструкцію станції в розмірі 1,1 млрд дол., виданий іще 2015 року, так і не допоміг бодай щось змінити для жителів лівобережжя Києва, які потерпають від смороду.

Обіцянки на 70 мільйонів євро

Після чергового скиду нечистот у Дніпро, який стався зовсім недавно, 16 травня, й посилення суспільного резонансу ПрАТ «АК «Київводоканал» оприлюднив заяву, в якій запевнив, що процеси контролює хімічна лабораторія Деснянської водопровідної станції. Також підприємство вчергове повідомило, що планує вдосконалювати технологію очищення промивних вод — за рахунок 70 млн євро кредиту від Франції, наданого в межах програми «Пільгові казначейські кредити».

Прикметно, що договір про цей кредит було ратифіковано ще 2021 року, але підприємство ще навіть не почало реалізовувати інвестиційний проєкт. Для цього необхідно укласти кредитний і субкредитний договори. Й не факт, що це буде реалізовано бодай колись, з огляду на негативний досвід із сумновідомим японським кредитом, який необхідно було спрямувати на реконструкцію Бортницької станції аерації.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Отруєння водою, забрудненою нітратами: як уберегтися

До речі, про інвестиційні проєкти. У листі від 29 липня 2019 року Управління екології та природних ресурсів КМДА (топчиновників якої нещодавно помітили журналісти під час застілля в день жалоби в Києві 25 квітня на території Дніпровської станції водозабору ПрАТ АК «Київводоканал») зазначило, що реконструкцію Деснянської станції з упровадженням технології очищення промивних вод було заплановано в межах інвестиційної програми «Київводоканалу» ще на 2019 рік. Будівництво споруд для промивних вод передбачалося у 2020–2021 роках. Наслідки цієї «реконструкції» сьогодні добре видно на фото з місця скидів: у Дніпро витікають так звані безпечні промивні води з колекторів підприємства. І це — попри те, що саме якість води є основою прибутку компанії.

Так звані безпечні промивні води, що витікають у Дніпро з колекторів ПрАТ «Київводоканал»

Фото надане автором

Дії «Київводоканалу», що мав би бути першочергово зацікавленим у відповідній якості води, оскільки саме на ній підприємство заробляє, не сприяють покращенню ситуації. Незважаючи на заяви про контроль якості стоків, попередні перевірки Держекоінспекції виявили серйозні порушення законодавства. Підприємство було оштрафовано на мільйони гривень за перевищення норм забрудників у скидах, що потрапляють у Дніпро. Однак визнавати свою провину ПрАТ «Київводоканал», здається, не планує.

Смердюча піна розтеклася за течією в бік Русанівки та Осокорків, м. Київ

Фото надане автором

Наслідки екологічної катастрофи. Пляж «Веселка», КП «Плесо», м. Київ

Фото надане автором

Чого ще ми не знаємо про водоканали?

Проблема забруднення води не обмежується лише Києвом. Аналогічна ситуація — в інших регіонах України, де водоканали працюють без належного екологічного контролю та продовжують використовувати застарілі технології очищення. Крім того, водоканали мають унікальну монополію на видачу дозволів на приймання стічних вод у системи каналізації міст і моніторинг дотримання відповідних вимог.

Принцип роботи системи найкраще ілюструє приклад підприємства на кшталт холодокомбінату — такого, що розташований поблизу місць скидів і має морозильні камери для зберігання риби та м’яса. Для того, щоб утримувати продукцію в належному стані, використовуються процеси заморожування, розморожування й промивки. Весь залишок після цих процесів потрібно кудись подіти. Єдиний легальний варіант — це каналізація, якою опікується водоканал. Підприємство має отримати відповідний дозвіл на ці скиди, а також сплатити необхідний тариф.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Свинокомплекс на Полтавщині забруднює довкілля: що має зробити держава для вирішення проблеми 

Є серйозні вимоги щодо правил прийому стічних вод, принаймні офіційно, такі як установлення уловлювачів жиру перед скиданням у міську каналізацію, проведення профілактичної прочистки, введення в дію очисних споруд або систем зворотного водопостачання тощо. Однак реалії такі, що відстежувати, які води, в яких обсягах, із якими хімічними сполуками у складі й куди саме скидаються, досить важко. А ще є опція «заплющити очі», навіть знаючи, яку екологічну загрозу несуть ті чи інші стічні води. Тому й потрібно систематично перевіряти та виявляти несанкціоновані врізки в систему каналізації, через які регулярно та понаднормово скидається всіляка гидота. Особливо це стосується промислових підприємств, автомийок і різних комбінатів.

Один із колекторів у районі Русанівських садів, стоки з якого потрапляють у Дніпро, м. Київ

Фото надане автором

На жаль, у таких випадках значна частина неочищених стоків потрапляє в Дніпро, що є надзвичайно серйозною загрозою для нас усіх. Адже головна водна артерія України забезпечує водою 70% населення, а в Києві час від часу зростають спалахи інфекційних захворювань, таких як гепатит А.

А що з екологічним наглядом?

Попри наявність численних державних органів, які мають захищати природу, більшість масштабних екологічних порушень виявлено завдяки екоактивістам, медіа та небайдужим громадянам. Яскравим прикладом є систематичне забруднення Дніпра, про яке відповідні державні та комунальні установи знали вже давно, але не реагували належним чином через бездіяльність, брак повноважень і політичної волі.

Тема охорони довкілля в Україні часто ставала об’єктом уваги політиків, однак зазвичай на посади в екологічні відомства призначали людей, далеких від необхідності захисту природи. Міжнародні партнери, надаючи фінансові інструменти для модернізації очисних споруд, як і українці, очікували реальних змін. Однак ці сподівання не справдилися. Проблеми включають корупційні схеми, такі як незаконні дозволи, фальсифікації та реалізацію сумнівних екологічних програм.

Попри спроби змінити ситуацію за допомогою періодичної реорганізації міністерств і кадрових перестановок результату не було досягнуто. Навіть ініціатива Кабміну щодо оптимізації роботи екологічної інспекції не принесла суттєвих змін без повного перезавантаження системи. Ще однією проблемою є те, що на керівні посади часто потрапляють лояльні, а не компетентні фахівці, які просто «заробляють» на екології, а не опікуються захистом довкілля. Крім того, не всі підприємства готові вкладати кошти в модернізацію своїх об’єктів, що також гальмує процес дотримання природоохоронних норм і стандартів.

Чи є шанс на справедливість?

Щоби змінити ситуацію з екологічним наглядом, захистом річки Дніпро й покращити матеріально-технічний та управлінський стан водоканалів, необхідно зосередитися на такому:

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Факти забруднення Росією морів мають отримати правову оцінку — Мамедов

1. Посилення покарання за порушення екологічних норм. Важливо підвищити штрафи для підприємств, які порушують правила скиду стічних вод. Штрафи мають бути значними та справедливими, щоб вони реально стимулювали підприємства модернізувати системи очищення води та уникати забруднення довкілля. Це також має включати покарання за незаконні врізки в каналізаційні системи, які призводять до несанкціонованих скидів.
2. Звільнення та призначення компетентних керівників. Топпосадовців, не здатних ефективно контролювати екологічний нагляд, потрібно звільнити. Призначення на ці посади мають здійснюватися на основі професіоналізму й досвіду в галузі охорони довкілля, а не за лояльністю. Це дасть змогу забезпечити якісне управління та реальні зміни у сфері екології.
3. Зміна законодавства. Потрібно ухвалити нові, жорсткіші закони, що зобов’яжуть підприємства модернізувати свої очисні споруди. Це має включати вимоги щодо встановлення сучасних технологій очищення стічних вод, регулярного моніторингу та прозорості процесів. В законодавстві слід чітко прописати відповідальність за порушення та забезпечити механізми контролю.
4. Прозорість дій служб екологічного нагляду. Необхідно забезпечити прозорість дій екологічних інспекцій та служб, що займаються контролем за скидами стічних вод. Інформація про перевірки, виявлені порушення та ухвалені рішення має бути доступною для громадськості. Це дасть змогу посилити громадський контроль і змусить органи нагляду працювати ефективніше.
5. Зобов’язання в межах вступу до ЄС. З огляду на зобов’язання України в межах процесу вступу до ЄС, країна має погодити своє екологічне законодавство та систему нагляду з європейськими стандартами. Це включає імплементацію директив ЄС щодо очищення води, управління водними ресурсами та контроль над забрудненням. ЄС уже надає Україні підтримку в модернізації водоканалів і впровадженні найкращих екологічних практик, і цей процес має тривати.
6. Підвищення рівня освіти й обізнаності. Важливо підвищити обізнаність серед підприємств, місцевих органів влади та громадян щодо важливості дотримання екологічних стандартів. Організація тренінгів і програм для підприємств та громадян із питань екологічної відповідальності та правильної експлуатації очисних споруд допоможе покращити ситуацію.
7. Увага ЗМІ. ЗМІ відіграють важливу роль у висвітленні екологічних проблем і впливі на громадську думку. Публікації, розслідування та репортажі про порушення екологічних стандартів та несанкціоновані скиди можуть мобілізувати громадськість і підштовхнути владу до рішучіших дій. Активне висвітлення в медіа допомагає привернути увагу до проблем, змушує підприємства й органи влади відповідати за свої дії та сприяє підвищенню прозорості й підзвітності в екологічному нагляді.

Лише комплексний підхід, що включає законодавчі ініціативи, кадрові зміни та посилення покарань за порушення, дасть змогу значно покращити стан екологічного нагляду в Україні та зменшити рівень забруднення водних ресурсів, зокрема річки Дніпро.